GUADEAMUS IGITUR
’то ж ≥з нас не зохоплювавс¤ образом вагант≥в, таких соб≥ шибайголов, що в≥дклавши п≥дручники з латини й облишивши думки про кредитор≥в, пи¤чили, дебоширили, декламували власн≥ в≥рш≥, одним словом, см≥¤лис¤. ≤ це в той час, коли ™вропа виблискувала вогнем св¤тоњ ≥нкв≥зиц≥њЕ “ож, можливо, см≥х Ї тотожним свобод≥?
—аме природ≥ см≥ху й феномену украњнських вагант≥в Ц мандрованих д¤к≥в присв¤чена наукова розв≥дка √еннад≥¤ Ќоги У«вичањ т≥њ з давн≥х школ¤р≥в бувалиЕФ ( .: —тилос, 2001). ћонограф≥¤ м≥стить автоськ≥ рефлекс≥њ щодо см≥ховоњ культури ≥ дозвол¤Ї в≥дстежити ¤вище украњнського низового бароко в дискурс≥ Ївропейськоњ л≥тератури. ѕровод¤чи паралель м≥ж вагантами та мандр≥вними д¤ками, автор робить акцент на спор≥дненост≥ умов походженн¤, повТ¤зуючи це з виникненн¤м ун≥верситет≥в Ц головних осередк≥в науки, довкола ¤ких гуртувалас¤ молодь. «в≥дси, мабуть, дух вольност≥, бунтарства, заповз¤тт¤ й веселост≥. ƒосить згадати лише перш≥ р¤дки студентського г≥мну: УЅудемо веселитис¤, доки ми молод≥Ф.
“ож ≥ украњнська брат≥¤, полишивши академ≥чну лаву, розважалас¤, ¤к ум≥ла. Ќайперше см≥¤лис¤ з того, що так старанно вчили, ≥ найб≥льше Уд≥ставалос¤Ф, зрозум≥ло, латин≥. ќбТЇктом поетичних вправл¤нь були, ¤к правило, великодн≥ та р≥здв¤н≥ под≥њ. ќднак, в≥рш≥ ц≥ не мали бодай нат¤ку на богохульство Ц лише переносили зображенн¤ традиц≥йних христи¤нських ≥стор≥й в Узвичн≥Ф дл¤ украњнц¤ умови. “аким чином, ¤к зазначаЇ √. Ќога, Умандр≥вн≥ д¤ки стали посередниками м≥ж академ≥чною культурою та осв≥тою ≥ житт¤м украњнського селаФ.
јнал≥зуючи витоки украњнського гумору, досл≥дник подаЇ ч≥тку деф≥н≥ц≥ю пон¤ть бурлеск, травест≥¤, парод≥¤ та побутуванн¤ цих жанр≥в у наш≥й л≥тератур≥. Ѕагато уваги прид≥лено й мов≥ твор≥в, зокрема, в≥дстежуЇтьс¤ т¤ж≥нн¤ њњ до народноњ. ¬≥дтак, уже вкотре руйнуЇтьс¤ стереотип, що украњнська л≥тература починаЇтьс¤ з ≤. отл¤ревського. ƒо реч≥, книга маЇ розд≥л, присв¤чений рем≥н≥сценц≥њ низового бароко в творчост≥ згадуваного вже ≤. отл¤ревського й “. Ўевченка.
“акож монограф≥¤ м≥стить ц≥каве авторське спостереженн¤ щодо под≥бного й в≥дм≥нного в доробку мандр≥вних д¤к≥в та √ригор≥¤ —ковороди. ј в≥дтак подаЇтьс¤ анал≥з сп≥льного й розб≥жного м≥ж високим та низовим бароко, що дозвол¤Ї в≥дтворити б≥льш ц≥л≥сну картину т≥Їњ суперечливоњ епохи.
«азначмо, що наукова розв≥дка р¤сно про≥люстрована цитатами з тогочасних текст≥в. ÷е Ї вагомим матер≥алом на п≥дтвердженн¤ авторських думок, а також даЇ читачев≥ можлив≥сть самому замислитис¤ над поставленими питанн¤ми.
ѕравда, варто вказати й на те, що пан √еннад≥й Ќога почасти захоплюЇтьс¤ соц≥альною проблематикою, в≥ддал¤ючись в≥д власне л≥тературознавчих студ≥й. ќднак, монограф≥¤ Ї нараз≥ актуальною, адже дозвол¤Ї по-сучасному осмислити таке неперес≥чне ¤вище украњнськоњ культури ¤к мандрован≥ д¤ки. ¬она заповнюЇ ще одну прогалину в осмисленн≥ украњнського бароко загалом. „и не найактуальн≥шою Ї ц¤ книжка дл¤ сучасних УспудењвФ, котр≥, на жаль, на в≥дм≥ну в≥д њхн≥х давн≥х колег, мають обмежений доступ до першоджерел, ≥ латину знають дещо г≥рше
Е «ате вм≥ють см≥¤тис¤ не г≥рше, ¤к колись. ≤ це добре, адже Убурлескний см≥х в ”крањн≥ XVII-XVIII ст. можемо з повним правом розгл¤дати ¤к ствердженн¤ радост≥ бутт¤ людини. Ќ≥ спустошлив≥ в≥йни, що велис¤ на наш≥й територ≥њ, н≥ наступ рос≥йськоњ ≥мперськоњ пол≥тики, н≥, тим б≥льше, повс¤кденн¤ життЇва суЇта не похитнули у нашого народу в≥ри у власн≥ сили. ”крањнець см≥¤вс¤, отже, залишавс¤ оптим≥стом, в≥рив у зд≥йсненн¤ своњх найфантастичн≥ших мр≥йФ.атерина Ѕќ–»—≈Ќ ќ