Дебютна збірка Олега Коцарева “Коротке і довге” (Смолоскип, 2003) – це, виходячи з назви та композиції, спроба молодого автора задекларувати себе майстром великих і малих форм – не більше й не менше. Якщо ж серйозно, то можемо говорити про з’яву поета напрочуд образного й несподівано ефектного, а водночас… формально незграбного.

Ця стилістична розхристаність призводить до того, що образи буквально “наскакують” один на одного, а потім губляться, тонуть у нескінченних словесних потоках. Цікаві авторські знахідки руйнуються почерез нестримне бажання дещицю поримувати, дещицю “постьобатися” й пофілософствувати в межах одного тексту. Відтак, сніг “підхоплений закоханий швидкий наструнений / не споглядальний а спостерігальний перед рогами / блискавичний радісний швидкий…” нищиться снігом, який “петлюрить західними передмістями” й “опускає хвости / лисичкам-сестричкам”. Отака от суцільна деструкція.

Тож із “довгим” поет дещо поспішив. Натомість “коротке”, завдяки своїй прозорості, невимушеності, ориґінальності та придатності до легкого запам’ятовування, має всі шанси зробити Олега автором модним:

Однак, за такими ефектними пасажами немає глибини.. Фрази кинуті з легкістю дитини, що бавиться в повітряні кульки. Подібна деструкція на змістовому рівні значно небезпечніша від суто формальної невправності, адже, як вказував іще Дж. Сантаяна, “якщо уява просто відчужує нас від реальності, не залишаючи нам формули для зміни цієї реальності або уявлення про її будову, вона стає притулком поетичного еґоїзму. Такий еґоїзм безплідний, і фантазія, черпаючи лише з себе самої, убожіє з кожним днем”.

Шукаючи витоків цих руйнаторських настроїв, варто вказати, що основний образ збірки – Харків. Вірніше, “Коротке і довге” – це розлога метафора Харкова з його неметеними вулицями, захаращеними парками, старим кінотеатром “Родіна” та відновленим ”Побєда”, зрусифікованістю, котра останнім часом набула нечуваного розмаху. Останнє, вочевидь, зумовило перманентні озирання поета в бік літератури східно-сусідньої. Отже, виникає відчуття незатишності, дискомфорту – деструкції внутрішньої, що знову-таки позначається на текстах, де:

З його вікна

видно солодку будову

з її –

мариновані статуї

але курва карма

не дасть їм зустрітися

й їхні діти не побачать

як це місто з’їдять.

Катерина БОРИСЕНКО