≤ћѕ–ќ–¬≤«ј÷≤я Ќј “≈ћ” ћ≤ћ≈—≤—
(—ашко ”шкалов. ѕерипатетика-блюз. Ц ’арк≥в: јкта, 2002)
¬≥домим Ї той факт, що античн≥сть спов≥дувала ≥дею про те, що поетами народжуютьс¤, отже, й не створила поетик ≥з ч≥ткими формальними приписами щодо побудови в≥рша. Ќатом≥сть вимагала в≥д автора легкост≥, невимушеност≥ викладу, тобто природов≥дпов≥дност≥; а за вз≥р мали слугувати насамперед твори знаних автор≥в. ¬≥дтак постав принцип насл≥дуванн¤ природи (
imitatio nature) та джерел (imitatio operis), котрий блискуче обірунтував у своњй Уѕоетиц≥Ф засновник школи перипатетик≥в јр≥стотель.“ож дебютна книжка харк≥вського поета —ашка ”шкалова Уѕерипатетика-блюзФ, вочевидь, мала за мету ¤к п≥дкреслити стал≥сть традиц≥њ (адже принцип ар≥стотел≥вського
imitatio став свого часу засадничим дл¤ давн≥х автор≥в), так ≥ поекспериментувати чи, радше, по≥мпров≥зувати на знан≥ теми, що властиве блюзов≥й естетиц≥.ƒ≥йсно, за —ашковою зб≥ркою в≥дчитуютьс¤ пласти культури украњнськоњ, а точн≥ше њњ харк≥вськоњ традиц≥њ, де химерно переплелис¤ суто бароков≥ в≥з≥њ та стил≥стика сучасного маіапол≥су, де поет Ц це Унащадок сл≥пих п≥л≥ірим≥в з х≥повою синьою торбою
Ф.¬решт≥, перипатетика законом≥рно викликаЇ асоц≥ац≥њ з≥ словом сад. —аме сад Ї стрижневим образом чи, послуговуючись музичною терм≥нолог≥Їю, темою, котра, зазнаючи р≥зноман≥тних вар≥ац≥й, структуруЇ зб≥рку. —емантика саду означаЇ тут й ≥нтелектуальну свободу, й поетичну вправн≥сть, але найперше й найголовн≥ше Ц це туга за Увтраченим раЇмФ, тобто, чимось справжн≥м, св≥тлим, автентичним:
¤к терпк≥ д≥алекти моЇњ крањни
западають пилюкою в іобелени
¤ зн≥маю сорочку ≥ виходжу п≥д дощ
починаЇтьс¤ лайф
не дл¤ мене
то чужа парано¤ вТњдаЇтьс¤ в мозок
кольоровим чорнилом татуюванн¤
а Їдине, чого мен≥ завше корт≥ло
це садити дерева
≥зранн¤
ƒ≥йсно, в украњнському м≥ст≥, де Усонце насправд≥ щоднини встаЇ з-за московськоњ церкви аби с≥сти по тому за арабськ≥ гуртожиткиФ, навр¤д чи могли виникнути ≥нш≥ образи.
ќднак, автор не в≥дгороджуЇтьс¤ в≥д св≥ту, не конструюЇ власну реальн≥сть ≥ н≥чого не ламаЇ заради банального позуванн¤. ¬≥н реставруЇ Ц фраімент за фраіментом, деталь за деталлю Ц все найкраще, почасти призабуте, що накопичилос¤ стол≥тт¤ми, й поновлюЇ його в час≥ тепер≥шньому. –етельно в≥дшл≥фовуючи кожен елемент, —ашко не просто повертаЇ минуле, в≥н переосмислюЇ та осучаснюЇ його:
¤ блукаю по памТ¤т≥ майданами м≥ста
≥ знову не бачу неба
десь там кр≥зь розпечен≥ надра бетону
проростають моњ дерева
ЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ
ти н≥ц не кажи ≥ дарма не питай
куди ¤ мандрую ≥ зв≥дки
тод≥, мо¤ люба, насн¤тьс¤ колись
незайман≥ мною р≥ки
Ќ≥, це не банальний р≥мейк, це нев≥дТЇмне в≥дчутт¤ поетом традиц≥њ й усв≥домленн¤ себе в њњ контекст≥.
атерина Ѕќ–»—≈Ќ ќ