А СОН БУВАЄ МОРКВЯНИМ
Володимир Верховень. Розмай-грозмай: Вірші, скоромовки, загадки, пісні / Художник Уляна Мельникова. – Чугуїв: ІІІ тисячоліття, 2001. – 112 с.
Усі ми родом з дитинства, – сказав колись Антуан де Сент Екзюпері. Дійсно, у кожного бувають моменти, коли хочеться повернутися у світ, де все загадково, а водночас зрозуміло, де в рукавичці вміщається добірне лісове товариство, квіти розмовляють, а грізні леви всміхаються. Де все відбувається вперше…
Книжки, читані в дитинстві, надовго залишаються в пам’яті, і мабуть, ні для кого не секрет, який вплив вони мають на формування людини. Отже, дитяча книжка має бути доброю, повчальною і, чи не найголовніше, мудрою, – адже покликана простими словами відкривати дитині життєві істини.
Останнім часом для малят писано мало, а дійсно гарно писано ще менше (тут, звісно, не йдеться про перевидання книжок, створених раніше). Тож, приємною несподіванкою стала збірка Володимира Верховеня “Розмай-грозмай”, що вийшла в редакційно-видавничому відділі “
III тисячоліття” у… Чугуєві під Харковом. Увійшли до цього “грозмаю” віршики, скоромовки, загадки і навіть пісеньки, нерідко зроблені з неабиякою любов’ю, з елементом новизни й інтриги, що заворожує. Приміром, образ турботливої бабусі в дитячій літературі вельми популярний, а то й відверто “заїжджений”, але навіть його автор зумів обіграти ориґінально:Наша бабуся така неслухняна –
завжди вона прокидається рано!
І починає гриміть коло печі,
сни не дає додивитись малечі.
Особливо мило сприймаються тексти пісеньок, які “юні таланти” можуть не лише продекламувати, але й проспівати чи навіть, на радість сусідям, зіграти одним пальцем на фортепіано – для цього їм запропоновано ноти. Чимало текстів Верховеня поклав на музику композитор Микола Ведмедеря. Музика, чесно кажучи, доволі примітивна, але тексти симпатичні:
Ось послухай, завірюхо,
не лютуй, не злись, не вий!
Хай зайча, укрившись вухом,
сон побачить морквяний.
А от зі скоромовками в поета якось не склалося. Адже, попри всю їхню значимість для розвитку дитини, – бо ж скоромовки є чудовим матеріалом для відпрацювання правильної артикуляції, – твори на кшталт “Волхви халву хвалили, в льоху халву ховали” або “Ніколи кокоси не ростуть на абрикосі. Ніколи абрикоси не ростуть не кокосі” здатні викликати хіба подив. Бо крім артикуляції в дитини також мусить розвиватися логічне мислення і художнє чуття.
Та чи не найбільше недоречного “гумору” знаходимо в загадках. Цікаво, чи здогадаєтесь ви, про що, приміром, йдеться в такій: “Під тином, але не свині, / з горбами, а не верблюди. / Катають усіх на спині, / хоч самі не йдуть нікуди”? Якби в книжці не було підказки, ми нізащо б не додумалися, що йдеться про… кучугури. Або ще: “У жупані, в жупані – / може, пані, може ні. / Тож мерщій скидай жупан! / А в жупані – справжній пан! / Як же звуть його?”… Цього разу ми вам “із вредності” не скажемо, про що йдеться – ану чи відгадаєте?
Зрештою, подібних проколів у книжці не так уже й багато, і акцентуємо ми на них увагу лише тому, аби їх можна було виправити при перевиданні, – бо погодьтеся, що наклад 500 примірників для такої книжки ніщо, вона має всі шанси збутися і як комерційний проект. Адже знахідок і цікавинок у ній справді чимало:
Як пішов лапатий сніг,
запитав маленький Вова:
– Хто це там пиляє дрова,
сипле тирсою на всіх?
Морщить батечко чоло:
щось розумне мовить треба!
– Це, мабуть, майструють в небі
дерев’яне НЛО!
Крім цього, потенційний успіх збірки є заслугою ще одного повноправного її співавтора – художниці Уляни Мельникової. Погодьтеся – непросто зацікавити дитину книжкою, де кольорові малюнки лише на обкладинці, а всередині чорно-білі. Уляна з цим завданням впоралася блискуче, створивши низку навдивовижу милих, кумедних і яскравих персонажів. Її літаюче кошеня, дівчинка з кульбабкою або зайченя, що заснуло у кошику, сприймаються “на ура” дітьми, що беруть до рук Верховенів “Розмай-грозмай” – ми в цьому мали змогу переконатися на власні очі. Що й засвідчуємо
!Катерина БОРИСЕНКО, Іван АНДРУСЯК