Ћј—» ј ¬ Ў ќЋ≤: Ќ≈ Ѕ≈« ѕ–»¬»ƒ≤¬Е
ѕитанн¤ про вивченн¤ л≥тератури в наш≥й школ≥ завжди ставало предметом жвавоњ дискус≥њ. ритер≥њ добору твор≥в були р≥зноман≥тн≥ (постать автора, ≥деолог≥¤, моральн≥сть), але найменше зважалос¤ власне на художню варт≥сть текст≥в, хоча ¤краз останнЇ маЇ бути визначальним у поц≥новуванн≥ будь-¤ких митецьких ¤вищ. ¬≥дтак, шк≥льна система УвимагаЇФ в≥д л≥тератури виховноњ функц≥њ, св≥домо нехтуючи естетичною. ≤ дос¤гаЇ при цьому пр¤мо протилежного ефекту. Ѕо вплив краси на людину значно сильн≥ший, н≥ж занудне морал≥заторство. ƒо того ж, рад¤нська школа прищепила погану звичку УобожнюватиФ автора ≥ його твори. ¬≥д цього теж страждаЇ л≥тература.
«даЇтьс¤, на тринадц¤тому роц≥ незалежност≥ пора би вже було позбутис¤ привиду от≥Їњ Урад¤нськоњ школиФ, Ц ба н≥, в≥н гр≥зно нависаЇ над нашими осв≥т¤нами, пер≥одично мутуючи, в≥д чого набираЇ ще жахлив≥ших конотац≥й. ѕортрети УдЇдушк≥ ЋЇн≥наФ зам≥нюютьс¤ портретами Убатька “арасаФ, твори про парт≥ю Ц бездарними текстами про ”крањну-калину; вчитель надривно розпов≥даЇ про нещасних сел¤н, ще нещасн≥шу ж≥ночу долю, а головне Ц найнещасн≥шу неньку-державу. ¬≥дтак, на уроках украњнськоњ л≥тератури часу на л≥тературу не залишаЇтьс¤. ≤ це лише одна з низки серйозних проблем. як њх уникати?
Ќа мою думку, найперше треба закцентувати увагу старшокласника (бо саме в цей пер≥од починаЇтьс¤ комплесне вивченн¤ л≥тератури) на тому, що в≥н вивчаЇ ≥стор≥ю л≥тератури, а в ≥стор≥њ, ¤к в≥домо, трапл¤Їтьс¤ вс¤ке, а не лише суц≥льний позитив. ≤ виход¤чи з цього, врешт≥-решт перестати бо¤тис¤ вказувати на недол≥ки тексту. ѕрим≥ром, ѕанас ћирний ≥ його од≥озний роман У’≥ба ревуть воли, ¤к ¤сла повн≥?Ф Ўкола дотепер концентруЇ увагу на проблемах пореформеного села, а це ¤краз найслабше м≥сце. ÷≥кавою Ї психолог≥¤ злочинц¤, виведена в твор≥. ≤ сам автор спочатку зосереджувавс¤ виключно на ≥стор≥њ житт¤ „≥пки. ¬решт≥, варто по¤снити д≥т¤м, що змусило ѕанаса ћирного переробити св≥й текст ¤вно не в найкращий б≥к. ¬≥дтак, необх≥дно визначитис¤, з тим, що варто називати терм≥ном УкласикаФ, себто Увз≥рецьФ.
ѕо-друге, треба перестати прир≥внювати наших письменник≥в до Улику св¤тихФ. ¬арто показувати њх д≥т¤м живими людьми, котр≥ мали своњ звички, симпат≥њ, вади. ÷е нормально.
“акож, ≥ це досить суттЇво, треба виробити в д≥тей у¤вленн¤ про украњнську л≥тературу ¤к про ц≥л≥сний процес, а дл¤ цього необх≥дно визначитис¤ з пер≥одизац≥Їю ≥ перестати под≥л¤ти њњ на УдавнюФ й УукрањнськуФ.
Ќарешт≥, виховувати л≥тературний смак треба змалечку. Ќе можна говорити про те, що, мовл¤в, головне, аби навчилас¤ читати, а все ≥нше пот≥м. ¬чити читати теж потр≥бно, спираючись на добр≥ тексти. ƒо того ж, у середн≥х класах доб≥р текст≥в маЇ в≥дпов≥дати ще й в≥ковим особливост¤м учн≥в, проблематика твору
мусить њх зац≥кавлювати. “ож Ућикола ƒжер¤Ф, запропонований до вивченн¤ в 7 клас≥, т≥льки в≥дштовхуЇ в≥д украњнськоњ л≥тератури, формуЇ упереджене ставленн¤ до нењ.“епер про те, ¤к вимоги шк≥льноњ програми з украњнськоњ л≥тератури задовольн¤ютьс¤ нашими видавництвами. Ќайб≥льш наповненою тут здаЇтьс¤ н≥ша л≥тератури другоњ половини XIX Ц початку XX стол≥ть: ѕантелеймон ул≥ш, “арас Ўевченко, ћихайло оцюбинський, ≤ван ‘ранко, Ћес¤ ”крањнка, Ц њхн≥ книжки найчаст≥ше можна подибати на полиц¤х книгарень. ћенше УпощастилоФ ≤ванов≥ отл¤ревському, ѕанасов≥ ћирному та ≤ванов≥ Ќечую-Ћевицькому, ще менше Ц харк≥вським романтикам та јнатол≥ю —видницькому. ƒо середньов≥чноњ, ренесансовоњ та бароковоњ л≥тератури слово УвидаЇтьс¤Ф застосовувати взагал≥ ¤кось незручно
Ц в кращому випадку це хрестомат≥њњ, де п≥д одну обкладинку УвтисненоФ 800 рок≥в нашоњ л≥тератури; щоправда маЇмо окрем≥ виданн¤ —ковороди. « л≥тературою 70-х, 80-х та 90-х рок≥в минулого стол≥тт¤ на видавничому пол≥ теж проблеми Ц про нењ не чули не лише учн≥, а й учител≥. ўоправда, наск≥льки мен≥ в≥домо, кињвське видавництво УЎколаФ нарешт≥ готуЇ першу антолог≥ю нов≥тнього украњнського письменства, причому з вельми симптоматичною назвою (за в≥домим в≥ршем ≤вана ћалковича) Уѕританцьовуванн¤ на одн≥й ноз≥Ф, Ц тож будемо спод≥ватис¤ бодай на прецедент.¬≥дтак, можемо в≥дстежити й спец≥альн≥ сер≥њ, покликан≥ задовольнити попит на УзапрограмовануФ л≥тературу. ÷е Уѕрограма з л≥тературиФ (У–анокФ, ’арк≥в), УЅ≥бл≥отека школ¤раФ та УЎк≥льна хрестомат≥¤Ф (УЎколаФ, ињв) та УЎк≥льна б≥бл≥отекаФ (У√рамотаФ, ињв), ¤к≥ найчаст≥ше можна зустр≥ти в книгарн¤х; а також сер≥њ столичних видавництв Уƒн≥проФ, УЌаукова думкаФ та де¤ких ≥нших.
ожна сер≥¤ маЇ власну специф≥ку. “ак, книжки проекту видавництва У–анокФ оснащен≥ ірунтовними передмовами й постор≥нковими прим≥тками. “ут ц≥кавий, а не лише Узатверджений ћ≥н≥стерством осв≥тиФ, доб≥р текст≥в, що дозвол¤Ї учнев≥ мати б≥льш-менш ц≥л≥сне у¤вленн¤ протворч≥сть того чи ≥ншого автора. ќдначе робота впор¤дник≥в та наукового редактора ц≥Їњ сер≥њ нер≥дко н≥велюЇтьс¤ подиву г≥дною безграмотн≥стю видавничих редактор≥в ≥ коректор≥в, ¤к≥ пропускають так≥ елементарн≥ помилки й у так≥й к≥лькост≥, що no comment
!ињвська УЎколаФ натом≥сть дбаЇ ¤к про школ¤ра, так ≥ про вчител¤ Ц невеличк≥ передмови в сер≥њ УЎк≥льна хрестомат≥¤Ф вдовольн¤ють ц≥кав≥сть перших, а ірунтовний л≥тературознавчий додаток та методичн≥ рекомендац≥њ полегшують житт¤ другим. ” ц≥й сер≥њ хочетьс¤ особливо в≥дзначити вперше повн≥стю виданий украњнською УўоденникФ “араса Ўевченка, а також низку том≥в ≥з заруб≥жноњ л≥тератури, зокрема Уѕортрет ƒор≥ана •ре¤Ф ќскара ¬айлда (в ≥нтерпретац≥њ видавництва чомусь У¬айльдаФ, Ц але добре, що хоч не У”айльдаФ). ј от сер≥¤ УЅ≥бл≥отека школ¤раФ в≥д цього видавництва взагал≥ не маЇ аналог≥в на нашому ринку Ц це невеличк≥ й, може, не надто презентабельн≥, але дуже потр≥бн≥ виданн¤ дл¤ Усередн≥хФ школ¤р≥в, ¤ким, на в≥дм≥ну в≥д старшокласник≥в, узагал≥ мало хто прид≥л¤Ї увагу.
Ќатом≥сть видавництво У√рамота
Ф, запускаючи проект УЎк≥льна б≥бл≥отекаФ, певно, керувалос¤ казковим принципом: чим дал≥ Ц тим страшн≥ше. Ѕо ошатн≥ на перший погл¤д томики нер≥дко та¤ть у соб≥ не жахи, а жах≥тт¤, покликан≥ не вчити, а кал≥чити наших д≥тей.”же перша книжка сер≥њ л¤каЇ банальною назвою У“аЇмниц≥ в≥к≥вФ ≥ незрозум≥лим малюнком на обкладинц≥, хоча цей фольклорний том (упор¤дник ќ. ћукомела), здаЇтьс¤, Їдиний у сер≥њ, котрий не просто можна, а треба читати. ј от том з ≥ще банальн≥шою назвою У—падщина покол≥ньФ того ж таки ќ. ћукомели передовс≥м щиро подивовуЇ читача глибокою думкою про те, що в де¤ких л≥тописах можна знайти (!) Убагато ≥сторичних под≥йФ. ƒо реч≥, в≥дкриваЇ його контраверс≥йна У¬елесова книгаФ. “ут постаЇ законом≥рне питанн¤, в чию св≥тлу голову прийшла думка включити в шк≥льну програму цю в≥дверту фальсиф≥кац≥ю?!
јле коли до рук потрапл¤Ї том ≥з ще одн≥Їю п≥дозр≥лою назвою У„удов≥ пересм≥шникиФ, упор¤дкований доктором пол≥тичних (!) наук ј. „≥чановським, починаютьс¤ справжн≥ жах≥тт¤. “ут що не слово упор¤дника, то перли. ÷≥каво, чим завинили отл¤ревський та в≥тка-ќсновТ¤ненко, з творчост≥ ¤ких так немилосердно познущалис¤. „ому в передмов≥ йдетьс¤ про Уѕерший м≥льйонФ та У“елефортунуФ й абсолютно не по¤снюютьс¤ д≥т¤м так≥ пон¤тт¤ ¤к травест≥¤, бурлеск, сарказм, ≥рон≥¤? „ому, прим≥ром, коли йдетьс¤ про У—алдацький патретФ, наш пол≥толог т≥льки й того, що хапаЇтьс¤ за слово УпобрехенькаФ йЕ заперечуЇ л≥тературну варт≥сть цього твору?! Ќатом≥сть жодним словом не згадуЇ ѕл≥н≥¤ ћолодшого, одне з опов≥дань ¤кого й Уперевд¤гнувФ письменник. ≤ под≥бних н≥сен≥тнець можна в≥днайти чимало в кожному том≥ сер≥њ. “ож в≥д д≥тей так≥ книжки треба ховати подал≥, нехай це читають в ћ≥н≥стерств≥ осв≥ти т≥, хто ставив на них грифи.
« л≥тературою дл¤ молодших школ¤р≥в узагал≥ сумно. “ексти пропонован≥ до читанн¤ в основному бездарн≥, а ц≥кав≥ Ц заскладн≥. ¬≥днайти Узолоту серединуФ вдаЇтьс¤ х≥ба що Уј-Ѕј-Ѕј-√ј-Ћј-ћј-«≤Ф та У¬идавництву —тарого ЋеваФ, ¤к≥ працюють дл¤ д≥тей, а не дл¤ школи.
ќдначе, в школ≥ також вивчаЇтьс¤ курс заруб≥жноњ л≥тератури. «давалос¤ тут не повинно було би виникати серйозних проблем ≥з добором текст≥в, адже програма мусить показати св≥товий л≥тературний процес комплексно, й просто н≥коли розм≥нюватис¤ на др≥бниц≥.Ѕа н≥, не все так просто. ѕамТ¤таючи про те, що заруб≥жну л≥тературу буде викладати здеб≥льшого Увчорашн≥йФ русист, у програму ув≥пхнули письменник≥в на кшталт “ютчева й ‘Їта, котр≥ й дл¤ рос≥йськоњ л≥тератури ц≥кав≥ х≥ба що в тому ж таки ≥сторико-л≥тературному контекст≥, Ц а дл¤ св≥товоњ це, мТ¤ко кажучи, просто см≥шно. Ќатом≥сть УзабулиФ включити до програми засновника натурал≥зму ≈м≥л¤ «ол¤, вилучили з нењ “омаса —тернза ≈л≥ота, без ¤кого год≥ розум≥ти розвток поез≥њ у ’’ стол≥тт≥. ƒивн≥ люди, ц≥ укладач≥ програм Ц н≥бито й у незнанн≥ л≥тературних процес≥в т¤жко њх зап≥дозрити, але
й у знанн≥ водночас тежЕ≤нша серйозна проблема Ц брак украњнських переклад≥в ≥ видань, адаптованих до потреб школ¤ра, тобто з≥ зрозум≥лими йому передмовою й прим≥тками. «даЇтьс¤, окр≥м згадуваноњ вже кињвськоњ УЎколиФ, н≥хто не працюЇ в ц≥й царин≥.
ќтак≥ от справи з л≥тературою в школ≥, котра, зг≥дно з м≥н≥стерськими програмами, насправд≥ й не л≥тература, а синтез ≥стор≥њ, сусп≥льствознавства й чиновницького маразмуЕ
атерина Ѕорисенко